Історія Київських фонтанів



 З історії Київських фонтанів
 Перші фонтани Києва
 Перші фонтани Києва були споруджені для потреб ченців і парафіян на початку 17 століття з появою першого так званого «централізованого» водопостачання. Вода подавалась самопливно по дерев’яних трубах від джерел Київських гір. Однак це ще не була централізована система водопостачання як така, вона з’явилася у Києві пізніше. Два фонтани було збудовано у Фроловському монастирі та один при Братському. Вже з того часу фонтани стають прикрасою та невід'ємною частиною нашого міста, і навіть його візитною карткою.
 Ротонда-фонтан “Самсон” У 1749 році на центральній площі Подолу — Контрактовій, біля Гостинного двору, за проектом архітектора Івана Григоровича-Барського був збудований знаменитий Ротонда-фонтан "Самсон" (інша назва "Феліціан").
 Колись давно на цьому місці знаходився резервуар, з якого жителі Подолу брали воду, що стікала з Андріївської гори. У 18 ст. влада вирішила відремонтувати стару систему водопостачання і в 1749 році тут збудували круглу ротонду на чотирьох опорах схожу на невеликий павільйон. Під ротондою встановили фонтан - фігуру ангела з чашею в руці, з якої текла вода, а на даху — двометрову статую апостола Андрія з хрестом у руці. Цей фонтан назвали «Феліціан». Через деякий час фігуру ангела замінили дерев'яною фігурою Самсона, який роздирав пащу леву.
 Під час свят духовенство освячувало воду у фонтані, а колони ротонди прикрашали гілками дерев. На шию біблійному богатирю вішали натільні хрестики, щоб той охороняв місто від біди. З тих далеких часів і існує легенда, що на місці нинішнього фонтану «Самсон» колись був священний джерело. Вважалося, що від цього джерела залежить доля Києва: поки він існує - буде існувати місто. Для збереження джерела і побудували фонтан. Кияни переконували приїжджих, що, випивши з нього води, ті залишаться в місті назавжди.
 У кінці XVIII століття на даху павільйону встановили сонячний годинник. Але в 1811 році на Подолі під час грандіозної пожежі, годинник згорів разом з павільйоном. Незабаром альтанку відбудували, але вже без годинника. Перед першою Світовою війною статуї святого Андрія та Самсона забрали в Міський музей старожитностей і мистецтв (нині Національний художній музей України), а на їх місці поставили копії.
 У 1934 році фонтан зненацька розібрали. Друге життя «Самсон» отримав через півстоліття. Напередодні святкування 1500-річчя Русі його відтворили за збереженою копією
 Історія серії київських фонтанів Серед старовинних фонтанів Києва особливо відома і популярна серія однакових чавунних водограїв, відлитих більше ста років тому. Але спершу переступимо в 70-ті роки 19 століття, коли Київська Міська Дума дала добро на будівництво першого централізованого водопроводу Києва. Згідно з договором, Київське Товариство водопостачання повинно було не лише спорудити водогін, а й встановити фонтани у місті. На засіданні міської думи 16 вересня 1871 року були затверджені місця для двох перших фонтанів — на Царській (Євопейській) та Хрещатицькій (Майдан Незалежності) площах. Пізніше затвердили місця для решти фонтанів: на Театральній площі, на Подолі біля Гостинного двору; на Михайлівській та Бессарабській площах.
 Зрештою фонтан на Михайлівській площі не побудували, а постановили, щоб його будівництво перенесли на Софіївську площу. Цікаво. При обговоренні проекту фонтану на Театральній площі хтось висловився, що шум «буде глушити музику і гру на сцені». На це зауваження Донат письмово дав відповідь, мовляв, «водоспад фонтану не дає шуму», і в інших містах біля театрів завжди ставлять фонтани”.
 Не все, що задумувалося, було виконано, але під кінець ХІХ ст. З'явилися фонтани біля Золотих воріт, Маріїнського палацу, в сквері біля сучасного театру їм. І Франка та на нинішній площі Льва Толстого . Цікаво. Усі фонтани відливалися в Києві, на заводі Термена. Вартість кожного з них, з установкою, фарбуванням і пристроєм бетонного басейну, сягала 6 тис. руб. Першу трійку серії так званих “близнюків” склали фонтани 1899 р: біля Золотих воріт , у Царському саду та на Караваївській площі .
 А решта фонтанів з'явилися в 1900-1901 роках: Один — в Маріїнському парку, інший — на Софійській площі . Цікаво, що ці фонтани не тільки прикрашали вулиці і площі, парки і сквери. Вони служили і чисто для практичних потреб. Усі охочі могли брати з них воду для побутових потреб, сплачуючи на користь водопровідного товариства по копійці за кожні шість відер. Або приводити худобу на водопій — по копійці з голови. Черпати воду кухлем для пиття будь-хто міг абсолютно безкоштовно. Ото ж було встановлено шість однакових фонтанів : в сквері біля сучасного театру їм. І Франка, біля Золотих воріт, у Царському саду, на Караваївській (площа Льва Толстого) площі, в Маріїнському парку та на Софійській площі.


 Як склалися долі серії київських фонтанів до нинішнього часу?
 Більшості пощастило. Вони залишилися на своїх місцях: у колишньому Царському, нині Міському саду; в Маріїнському парку; у скверах на площі Івана Франка та біля Золотих воріт. Але були і втрати. Так, зник безслідно фонтан з площі Льва Толстого (Караваївська). У 1920-і роки його вже немає на знімках і планах. Він, ймовірно, заважав вуличному рухові і його прибрали, оскільки до того часу на площі розгалужувалися лінії трамвая по вулицях Великій Васильківській та Караваївської. До кінця 1920-х не стало і фонтану на Софійській площі. Але він пропав не безслідно. З площі він перемістився в затишний, тільки що розбитий сквер на нинішній вулиці Олеся Гончара. Там він стоїть і донині.
 7-ий близнюк
 Але це не все. Був і сьомий фонтан або, точніше сказати, нульовий. Тому що поставили його задовго до цих шести, ще на початку 1870-х, коли тільки-тільки вводили в дію загальноміський київський водопровід. Фонтан знаходився посеред Царської (Європейської) площі. Поки «транспортне навантаження» на площу створювали тільки візники, фонтан-водопій був там якраз до місця. Але з появою трамвайного руху все змінилося. Вже до відкриття першого трамвайного маршруту в 1892-му перед фонтаном з'явився дерев'яний станційний павільйон. З часом таке розташування виявилося тісним і незручним. Тому старий павільйон розібрали, а новий побудували за фонтаном, в глибині площі. А потім через ущільненість руху фонтан зовсім прибрали, замість нього розбили клумбу.


 Історія фонтанів на Майдані Незалежності
 19 століття
 Фонтан "Урод" на Хрещатицькій (Думській) площі
 Майдан Незалежності в порівнянні з містом досить молодий - молодший навіть самого Хрещатика. Тільки в 1830-х роках тут з'явився простір для майбутньої площі. А вже в 1840-х на ній спорудили перший фонтан. У центрі фонтану знаходився восьмикутний басейн, посередині якого бризкала цівка води, проведена з природного джерела. По суті це був водорозбірний пункт, він же поїлка для худоби, і він же пожежний резервуар. Через непрезентабельність фонтану кияни присвоїли йому назву — «Урод». Хоча є версія, що таке неприємне ім'я адресували не стільки спорудженню, скільки спонсору, на кошти якого воно було влаштовано — генерал-губернатор Дмитро Гаврилович Бібіков, однорукий деспот, що наводив страх на весь Південно-Західний край. До речі, в 1869-у, безіменна площа отримала назву Хрещатицька. В офіційному документі, завізованому самим Олександром II, сказано, що Хрещатицькою йменується площа “на Хрещатику, де фонтан “Урод”. Навіть на старовинному плані, де показано точне місце розташування басейну, теж відмічена назва “Урод”. Як бачимо на плані , на місці фонтану планували збудувати новий, більш привабливий, включений у систему проектованого київського водопроводу нарівні з уже знайомим нам чавунним фонтаном на Царській площі. Але новому фонтану на Хрещатицькій площі так і не судилось бути: не встигли зайнятися його виготовленням, як міська влада дала команду “Відставити!”. На тому місці вирішили збудувати будинок Міської Думи. У результаті Хрещатицьку площу перейменували в Думську, вона залишилася без фонтану. Встановили тільки водорозбірну колонку.


 Інші фонтани
 Фонтан “Іван” на нинішній Європейській площі
 Є також згадка, що на нинішній Європейській площі стояв розкішний кам'яний фонтан «Іван», побудований в 1843 році на кошти київського губернатора Івана Фундуклея, до якого городяни мали надзвичайну симпатію. Тому і фонтан називали його ім'ям, втім, і вода в ньому була найсмачніша - принаймні, так стверджували самі кияни.
 Фонтан "Костянтин" перед Бессарабським ринком Ще один фонтан, який прикрашав площу перед Бессарабським ринком, називався "Костянтин" або "Морячок" і був особливо популярний у торговців. На жаль, жоден з Хрещатицьких фонтанів - ні «Урод», ні «Іван» і навіть «Морячок» - не вціліли до наших днів.

 Продовження історії фонтанів на Думській площі (Майдан Незалежності)
 20-ті — 30-ті роки 20 століття
 Згодом влада міста вирішила все ж облаштувати сквер біля розбірної колонки на площі. Однак згодом сквер все ж облаштували. Посеред скверу в 1909 році встановили невеликий чавунний фонтан. Цікаво. що цей фонтан був влаштований понад зобов'язання водопровідного товариства, на міські кошти. Так що з його басейну городяни не повинні були брати воду для своїх потреб, як робили з усіх інших фонтанів. Підхід до нього був відгороджений клумбою.
 Приблизно в такому вигляді Думська площа дочекалася революції і громадянських перепетій. Сквер пережив війни і розруху, а ось фонтану не пощастило. У 1920-і роки його вже не було ні на фото, ні на планах. Після того як місту повернули столичний статус, скверу знову реконструювали. Був запропонований новий варіант фонтану у вигляді чавунної чаші, у підніжжя якого прилаштувалися бронзові статуї могутніх радянських фізкультурників. Роботи з благоустрою провели у 1935-му, після чого фонтан зайняв своє місце на площі ., перейменованої з Радянської в площу Михайла Калиніна. на честь “всесоюзного старости”.
 Воєнні та повоєнні роки
 Восени 1941 року Хрещатик палав. Фонтан на площі Калиніна було пошкоджено. Після війни на площі залишився той самий фонтан, але вже без статуй.


 60-ті роки
 До 60-річчя Жовтневої революції площа Калиніна, яка в післявоєнні роки розійшлася на обидва боки Хрещатика, знову почала перетворюватися - отримала нову назву Жовтневої революції. На площі Жовтневої революції збудували каскадний фонтан.
 80-ті роки
 Реконструкції продовжувались. Закінчення реконструкції площі було приурочено до 1500-річчя Києва (1982-му році), а також і 60-річчя СРСР. На фото ми бачимо, як фонтан виглядав у 80-х роках. Фонтани носили ідеологічне навантаження. Фонтан отримав офіційну назву “Дружби Народів”. А загальне число струменів, відповідно ювілею, склало 1500. У народі ж фонтан іменувався “Рулеткою”. Загальне планування оновленої площі була чітко скомпонованою і виглядала досить переконливо. Але в зовнішності головного фонтану відчувалася явна квапливість. Він зорово “провалювався”. Тому для нього почали шукати новий образ. І до першотравневих свят 1983 року фонтана облаштували як і в довоєнний час — із статуями. Цього разу статуї зображували трьох дівчат у національних вбраннях, які символізували Україну, Росію та Білорусію.
 90-ті роки
 На цьому реконструкція головної площі столиці не завершилась. До 1985-го фонтан на площі мав вигляд величезної чаші. Кияни звикли до свого головного фонтану. Але в 1991-у з Хрещатика зник пам'ятник Жовтневої революції. Площа була перейменована в Майдан Незалежності.
 10-річчя незалежності України
 До початку 2001-го, перед 10-річчям незалежності України, проходили конкурси монументів Незалежності. Після довгої реконструкції головна площа Києва в 2001 році оновилася фонтанами. На парній стороні Майдану була споруджена алея фонтанів із шести малих і одного великого фонтану . На непарній стороні - пам'ятний комплекс незалежності України, частиною якого став «Каскадний» фонтан. Також зліва від «Каскадного» був споруджений фонтан «Водяна куля» біля Національної музичної академії України ім. Чайковського (Київська консерваторія). Праворуч від «Каскадного фонтану» облаштували фонтан-монумент « Засновники Києва» (скульптор Анатолій Кущ). До 2015 року в Києві було споруджено понад 90 фонтанів.